необмежений

необмежений
-а, -е.
1) Який не має видимих меж; безмежний. || Який не має обмежень, не поставлений ні в які рамки.
••

Необме́жена відповіда́льність — зобов'язання відповідати по своїм зобов'язанням усім власним набутком.

2) Дуже великий щодо кількості, ступеня вияву.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Нужно сделать НИР?

Смотреть что такое "необмежений" в других словарях:

  • необмежений — [неиобме/жеинией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і …   Орфоепічний словник української мови

  • необмежений — 1) (зі сл. влада , панування , воля , право і под. який не має жодних обмежень), повний, абсолютний, цілковитий; безмежний, неподільний, безроздільний (зі сл. влада , панування й под.) 2) (дуже великий щодо кількости; перен. про фізичні / духовні …   Словник синонімів української мови

  • необмежений — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • безмежний — I (який не має видимих меж), без меж, безко[і]нечний, безкрайній, безкраїй, нескінченний, безбережний, безберегий, неокраїй; бездонний, безмірний, незмірний, незміряний, незміренний, невимірний (який неможливо / важко виміряти); неоглядний,… …   Словник синонімів української мови

  • великий — I 1) (значний своїми розмірами)), чималий, величезний, велетенський, гігантський, колосальний, ґрандіозний, могутній, потужний, важкий, величенний, здоровий, здоровезний, здоровенний, здоровецький, порядний, отакий, отакенний; капітальний,… …   Словник синонімів української мови

  • абсолютний — а, е. 1) Безвідносний, узятий поза зв язком, без порівняння з чим небудь; безумовний. 2) Цілковито чистий, без домішок. •• Абсолю/тний спирт етиловий спирт, який практично не містить води. 3) Цілковитий, повний; необмежений; досконалий,… …   Український тлумачний словник

  • енний — а, е. 1) Позначений у формулах умовним символом – латинською літерою N, n у значенні: кожний, всякий, певний (про величини). 2) перен., перев. зі сл. кількість, число і т. ін. Невизначено великий, необмежений …   Український тлумачний словник

  • край — I ю, ч. 1) Лінія, що обмежує поверхню чого небудь, а також те, що прилягає до цієї лінії; кінець (див. кінець I 1)). || Верхній зріз стінок посудини, яких небудь заглиблень і т. ін. || Найвіддаленіша від центру частина якої небудь місцевості;… …   Український тлумачний словник

  • нелімітований — а, е. Що не має лімітів; необмежений …   Український тлумачний словник

  • необмеженість — ності, ж. Абстр. ім. до необмежений …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»